PL EN UKR
a

СХІДНИЙ ЕКСПРЕС

Лекція Миколи Рябчука про нерозділене кохання, літературу, Східну Європу та «справжню Європу». Дискусії про Україну та найновішу літературу з-за східного кордону Польщі, а також про переклад і перекладацькі дилеми. Прем’єри книжок і дискусії з авторами. Усе це обіцяє нам цьогорічний «Східний експрес» – цикл зустрічей із письменниками, митцями й інтелектуалами з країн Східної Європи та однойменна видавнича серія Майстерні культури, пов’язана з фестивалем «Схід культури – Інше звучання» (Люблін, 28 червня – 1 липня 2018).

Однією з найбільших перешкод у розвитку культурної співпраці, подоланні культурних бар’єрів і руйнуванні стереотипів щодо культур держав Східної Європи є мовний бар’єр. Тоді як цей бар’єр не є серйозною загрозою для інших сфер культурних практик (музики, візуальних мистецтв), впливає він передовсім він на рецепцію літератури, а також на широко закроєну сферу обміну ідеями. У цьому контексті особливо важливою є турбота про безперешкодний обіг актуальної думки, публіцистики та літератури в перекладі на інші мови. Таку роль виконує створене у Майстерні культури видавництво «Східний експрес», яке вже кілька років займається введенням на польський ринок найбільш актуальної прози та поезії з країн Східного партнерства.

Цьогоріч у рамках циклу «Східний Експрес» хочемо детально акцентувати контекст української і білоруської літератури. Портфоліо видавництва «Східний експрес» збагатилося шістьма виданнями: «Соня» Катерини Бабкіної, «Вихідні над Летою» Галини Крук, «Кімната для печалі» Андрія Любки, «Цирк та інші вірші» Юлії Цімафеєвої, «Ваші, наші та інші» Олександра Бойченка, «Попереднє життя» Миколи Рябчука.

Про книжки:

Катерина Бабкіна – «Соня»

Польський переклад роману «Соня», виданого в Україні в 2013 році і номінованого на українську літературну премію «Книжка року BBC 2013».

Історія молодої українки Соні показує, що готовність стати матір’ю не завжди з’являється разом зі звісткою про вагітність. Героїня роману, опинившись на життєвому повороті відправляється у подорож, щоб зустріти свого батька, якого ніколи не бачила, вважаючи, що це допоможе їй знайти свою власну ідентичність, і в майбутньому налагодити кращий зв’язок з дитиною. Однак подорожі не завжди приносять рішення, які ми собі уявляли. Історія непередбачувана, повна поворотів і іноді магічних описів, які можуть бути результатом особливого стану Соні.

«Соня» сповнена взаправду доброго гумору, влучного й не надуманого. Ті кілька сцен сексу (камінь спотикання і для легіонів графоманів, і для цілком добрих письменників!) , що є в романі, навдивовижу майстерно й тонко замальовані, а про смерть тут – зважено, спокійно і без фальшивого пафосу. Це – не «молода проза». Це просто проза, написана молодою людиною. Проза, перепрошую, інтелігентна. А це дві великі різниці».

Євген Стасіневич, «Легка чарівність інцесту», 26.09.2013

Катерина Бабкіна (народилася в 1985 році в місті Івано-Франківськ) – відома українська письменниця, журналістка, сценаристка та менеджер культури. Авторка кількох збірок поезії (дебют «Вогні святого Ельма», 2002 рік), повісті «Соня» (2013), збірок оповідань, книжок для дітей, а також кіносценарії та п’єси «HamletBabylon», яку показували в Києві, Женеві та Відні. Її твори перекладали на англійську, чеську, французьку, іспанську, шведську, румунську, російську мови та іврит. В 2017 році видавництво Майстерні культури в Любліні видало збірку оповідань «Щасливі голі люди» (в Україні видана в 2016 році), яка стала першою книжкою Катерини Бабкіної в Польщі.

 

Андрій Любка – «Кімната для печалі»

Польський переклад збірки оповідань «Кімната для печалі», виданої в Україні в 2016 році і номінованої на українську літературну нагороду «Книжка року BBC 2016».

«Порожнеча. Благословенне місце тиші і спокою»

Збірка оповідань, головним героєм яких автор зробив порожню кімнату. Кожна із розказаних історій – це окреме дослідження самотності і смутку. Метафорично порожня кімната просто означає меланхолію, яка наздоганяє в готелі, занедбаному будинку, церкві, дитячому будинку, але й на сонячному пляжі. Герої оповідань Любки воскрешають романтичний спосіб сприйняття світу – вони живуть в уяві і власних почуттях, в яких шукають притулку від повсякденного життя. З любов’ю вони згадують подробиці проминулого життя. Пробудженні почуття викликає запах таємничої незнайомки, жінки, яку не бачили багато років, спогади з дитинства. Минуле, як у романі Пруста, постає в яскравих тонах – і саме у ньому щастя.

Андрій Любка (народився в 1987 році в Ризі) – один з найцікавіших українських літераторів молодого покоління; письменник, поет, публіцист, перекладач. Автор збірок поезії «Вісім місяців шизофренії» (2007), «Тероризм» (2008), «Сорок баксів плюс чайові» (2012); збірки оповідань «КІЛЕР. Збірка історій» (2012 рік, польське видання 2013 рік), «Спати з жінками» (2013) та «Карбід» (2015). Вірші Андрія Любки перекладалися на польську, англійську, німецьку, сербську, португальську, російську, білоруську та чеську мови. Лауреат багатьох літературних премій, зокрема «Дебют» (2007), «Київські лаври» (2011), гість письменницької резиденції, стипендіат «Homines Urbani», дворазовий стипендіат програми міністра культури Республіки Польща «Gaude Polonia». Учасник багатьох літературних фестивалів по всьому світу – від Ріо-де-Жанейро до Стамбулу. В 2017 році номінований на літературну премію Центральної Європи «Ангелус» за роман «Карбід», а за збірку оповідань «Кімната для печалі» став лауреатом нагороди Фонду Ковалевих (США) у категорії «Проза». На основі одного з оповідань цієї збірки знято фільм.

 

Галина Крук – «Вихідні над Летою»
Вибрані вірші в перекладі Богдана Задури. Перша збірка Галини Крук, видана в Польщі.

Важко позбутися відчуття, що гасло «panta rhei» є лейтмотивом збірки, в якій панує ефемерний настрій, викликаний хоча б мотивом дороги і подорожі. «Вихідні над Летою»– це метафізична поезія, в якій поетеса розраховується із земним життям. Людська природа змушує приписувати речам і людям міцну особистість, але між тим усе підлягає постійним змінам. Авторка переконує, що тільки віддаляючись від того, що відомо, до чого ми звикли – можна залишатися справжнім. В кінцевому рахунку так приходить кінець, який невблаганно рве, здавалося б, нерозривне, тому «життя – це дійсно те, що ми втратили».

Галина Крук (народилася в 1974 році у Львові) – письменниця, перекладачка, сценаристка, історик літератури. Авторка поетичних збірок «Мандри у пошуках дому» (Львів, 1997), «Сліди на піску» (Київ, 1997), «Обличчя поза світлиною» (Київ, 2005), «Спів/існування» (Львів, 2013) та «Доросла» (2017), а також численних публікацій у літературній періодиці. Авторка п’яти книжок для дітей, з яких дві були перекладені на 15 мов (в рамках міжнародного дитячого проекту «Step by Step»). Перекладає з польської, білоруської і російської (були надруковані вірші Казімєжа Вєжинського, Віслави Шимборської, Богдана Задури та ін., прозу Данути Моствін, Ярослава Івашкевича та книгу есеїв Станіслава Лема «Таємниця китайської кімнати», з російської — поезію Ігоря Бєлова, Лінор Горалік, з білоруської — поезію Андрея Хадановича, Віталя Рижкова, Сяргея Прилуцького). Лауреатка кількох міжнародних літературних конкурсів, стипендіатка програми міністра культури Польщі «Gaude Polonia» (2003, 2010) і та «Homines Urbani» на Віллі Деціуша у Кракові (2005). Членкиня Асоціації українських письменників, віце-президент Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу. Живе у Львові, викладає зарубіжну літературу у Львівському національному університеті імені І. Франка.

 

Юля Цімафеєва – «Цирк та інші вірші»|
Вибрані вірші в перекладі Богдана Задури.

Емоційна поезія, в якій лаконічні форми рядків посилюють динаміку та інтенсивність формування зображень. Метафора мандрівного цирку з хороводом яскравих персонажів і подій добре відображає хаос буття. Книгу наповнює мрія про відмову від будь-яких форм буття і поняття «я». Водночас вона є вираженням постмодерністської підозрілості щодо пізнавальної цінності мови і символів – відчуття себе і світу перемагає тут раціональність розуму. Незважаючи на це, у поезії Цімафеєвої немає катастрофічних візій культури – є зате віталізм і життєствердність.

Юля Цімафеєва (народилася в 1982 році  в селищі Сперижжя) – поетеса, перекладачка, співзасновниця і редакторка літературного журналу «ПрайдзіСвет» (prajdzisvet.org). Авторка збірки оригінальної і перекладної поезії «Книга помилок» (2014) та збірки «Цирк» (2016). Її вірші перекладені на англійську, шведську, німецьку, чеську та українську мови. Переможниця конкурсу для молодих авторів «Экслібрыс», організованого Спілкою білоруських письменників. Її збірка «Книга помилок» увійшла до короткого списку премії «Дебют» імені М. Богдановича (2014). У 2018 році разом із двома іншими перекладачами отримала нагороду «Дебют» за переклад Чарлза Буковскі. Брала участь у літературних фестивалях у Литві, Україні, Словенії, Швеції та Білорусі. Була резиденткою Балтійського центру письменників і перекладачів (2013, 2017).

 

Олександр Бойченко – «Ваші, наші та інші»
«Ваші, наші та інші» – це збірка есе, в якій Олександр Бойченко «відстежує» спадкоємців першого європейського інтелектуала Сократа, чия присутність в літературі свідчить про зрілість суспільства і одночасно є вираженням його совісті. Хто ж вони – сучасні мудреці літератури?

«Ваші» – це думки автора про польських письменників, серед яких Ґомбрович, Колаковський, Герлінґ-Ґрудзінський, Герберт; «наші» – це рефлексія над українською літературою, а саме над першим літературним «відновленним поколінням»; а «інші» – це російська культура.

Хто виносив українську літературу на світовий рівень? Як підходять до питань свободи українські письменники, а як польські? Якою є в літературі цих країн пам’ять про досвід тоталітаризму? – відповіді на ці питання ми знайдемо в цій книзі.

Олександр Бойченко – критик і дослідник літератури, есеїст, перекладач. Автор збірок есе «Щось на кшталт шатокуа» (2003), «Шатокуа плюс» (2004), «Аби книжка» (2011), «Мої серед чужих»  (2012), «50 відсотків рації» (2015). Автор численних перекладів з польської та російської, перекладач Тадеуша Боровського, Лешка Колаковського, Марека Гласко, Єжи Пільха, Ольги Токарчук, Анджея Стасюка. Багаторічний стипендіат програми міністра культури Республіки Польща «Gaude Polonia». У 2014 році нагороджений відзнакою «Заслужений для польської культури».

 

Микола Рябчук – «Попереднє життя»

Польський переклад вибраних есеїв Миколи Рябчука – українського літературного критика, публіциста і поета.

«Рябчук представляє в Україні сміливі і новаторські погляди (…) Він наважується руйнувати національні міфи, пожвавлює хід оповіді проникливим почуттям гумору, що посилює бажання читати. Іронія і свобода, що характеризують його творчість, змушують згадати найславетніших польських письменників. Рябчук виходить поза традиційні категорії і стереотипи літератури. Портрет України, який він представляє в своїх книгах, песимістичний і тривожний. А проте сам факт існування в Україні такого вільного і проникливого духу є гарною причиною не втрачати надії».

Ален Безансон, передмова до «De la ‚Petite Russie’ à l’Ukraine»

Микола Рябчук (народився в 1953 році в Луцьку) – закінчив Львівський політехнічний інститут (1977) за спеціальністю інженер-електромеханік та Літературний інститут ім. Горького в Москві (1988) за спеціальністю філологія. Працював заступником головного редактора журналу «Всесвіт», оглядачем відділу культури газети «День», відповідальним редактором часопису «Критика». У Польщі видано переклади його книжок «Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення» (2002), «Дві України» (2004, друге видання 2006), «Сад Меттерніха» (2011), «Україна. Постколоніальний синдром» (2015). Лауреат премії Фундації «Polcul», щоквартальника «Акцент», відзначений медаллю «Bene merito» Міністра закордонних справ Республіки Польща за внесок у польсько-українське порозуміння. Зараз є президентом Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу та головою журі Літературної премії Центральної Європи «Ангелус». Старший науковий співробітник відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, читає лекції в Українському католицькому університеті у Львові та у Центрі Східноєвропейських студій Варшавського університету.

 

СХІДНИЙ ЕКСПРЕС – програма зустрічей:

Четвер, 28 червня
16.30-17.30 - СХІДНИЙ ЕКСПРЕС. Інавгурація – Вступна лекція Миколи Рябчука «Нерозділене кохання. Кілька фраз про літературу, Східну Європу, «справжню Європу» та інші менш важливі речі» (Старий театр у Любліні, вул. Єзуїтська, 18)

18.15-18.30 - Східний літературний кур’єр. Де ми є і куди йдемо: анонси публікацій та обговорення книжкових новинок на східну тематику – Аґнєшка Войцеховська, Пауліна Янчилік (Próba Cafe – патіо, вул. Гродзька, 5а)

18.30-19.30 - Прем’єри книжок (українська публіцистика і критика) – «Ваші, наші та інші» Олександра Бойченка та «Попереднє життя» Миколи Рябчука. Презентація найновіших видань «Східного експресу», розмови і читання фрагментів книжок. В зустрічі візьмуть участь: Олександр Бойченко, Микола Рябчук. Модераторки – Ґражина Лютославська, Александра Зінчук (Próba Cafe – патіо, вул. Гродзька, 5а)

19.30-20.30 - Продовження Східного літературного кур’єра. Презентація книжок: Наталка Білоцерківець, Ґражина Лютоставська, Андрій Савенець, Богдан Задура. Модераторка – Александра Зінчук (Próba Cafe – патіо, вул. Гродзька, 5а)

П’ятниця, 29 червня
15.00-16.30 - Дискусія «Дилеми другого автора. Я пишу, ти перекладаєш, він/вона читають…» за участі письменників і перекладачів: Олександра Бойченка, Миколи Рябчука, Наталії Брижко-Запур, Богдана Задури, Юлі Цімафеєвої. Модератор – Андрій Савенець (Próba Cafe – патіо, вул. Гродзька, 5а)

Кому служить літературний переклад? Як відбираються книги та автори для перекладу? Чому існують різні школи перекладу? Як перекладач думає про читачів?

18.00-19.30 - Прем’єри книжок (українська проза) – «Соня» Катерини Бабкіної та «Кімната для печалі» Андрія Любки. Обговорення книжок, читання фрагментів і дискусія з авторами. Модератори – Анджей Нєвядомський, Микола Рябчук (Próba Cafe – патіо, вул. Гродзька, 5а)

Субота, 30 червня
15.00-16.30 - Дискусія «Яка Україна, яка Європа?» за участі авторів: Катерини Бабкіної, Галини Крук, Андрія Любки. Модератори – Андрій Савенець, о. Томаш Достатній (Майстерня культури в Любліні – внутрішній двір кам’яниці на вулиці Гродзькій, 7)

В якому напрямку рухається європейська культура в очах українських письменників? Іноземний вплив в українській культурі сьогодні –  це прокляття чи натхнення? Які очікування по відношенню до Заходу і де проходить ментальна межа між Європою і Азією?

18.00-19.30 - Прем’єри книжок (білоруська та українська поезія) – «Вихідні над Летою» Галини Крук і «Цирк та інші вірші» Юлі Цімафеєвої. Презентація найновіших видань «Східного експресу» та читання поезії: Юля Цімафеєва, Галина Крук. Обговорення – Богдан Задура, Анджей Нєвядомський. Модератор – Лукаш Яніцький (Próba Cafe – патіо, вул. Гродзька, 5а)


Про учасників зустрічей:

Наталка Білоцерківець – українська поетеса, перекладачка, есеїстка. Випускниця Київського університету, працювала в редакції часопису «Українська культура». Її вірші перекладено на кільканадцять європейських мов, зокрема польську, німецьку, англійську, та опубліковано в таких антологіях, як «New European Poets» (Сент-Пол, 2008), «Vorwarts, Ihr Kampfschildkroten. Gedichte aus der Ukraine» (Гайдельберґ, 2006), «Hotel Parnassus» (Амстердам, 2002), «Сто років юності: антологія української поезії ХХ ст. в англомовних перекладах» (Львів, 2000), «From Three Worlds. New Writing from Ukraine» (Бостон, 1996). Лауреатка численних літературних премій, зокрема премії часопису «Аґні» за найкращий поетичний переклад та «Кришталу Віленіци» за найкращі вірші. У 2009 р. вибрані вірші Наталки Білоцерківець «Троянда і ніж» вийшли окремою книжкою в Польщі у перекладі Богдана Задури (Ряшів, Бібліотека «Фрази»).

Анджей Нєвядомський – народився в 1965 році в місті Лідзбарк-Вармінський. Поет, есеїст, критик, дослідник літератури і редактор. Науковий працівник і професор УМКС в Любліні. Автор дев’яти збірок поезії, літературознавчих книжок, багатьох статей і нарисів. Співзасновник і редактор літературного щоквартальника «Креси» в 1989–2010 роках.

Богдан Задура – народився в 1945 році в Пулавах. Польський поет, прозаїк, перекладач (з англійської, української, угорської та російської мов) і літературний критик. Автор 23 збірок віршів, 7 книжок прози. З осені 2004 року — головний редактор літературного часопису «Творчість». З 1970-х рр. — постійний автор журналу «Література на свєцє». Перекладав твори кількох десятків українських письменників, зокрема Юрія Андруховича, Андрія Бондаря, Андрія Любки, Василя Махна, Сергія Жадана.

Наталія Брижко-Запур – перекладачка, журналістка, публіцистка, дипломат. За освітою – славістка. Професійну діяльність розпочала у 1990 р. як тележурналістка, згодом працювала на радіоі у пресі. У 1991–1993 роках була кореспонденткою польських ЗМІ у Москві. Очолювала російську редакцію Програми для закордону Польського радіо, багато років працювала у Польській пресовій агенції. Працювала радником Посольства Республіки Польщі у Києві, керівником відділу культури (2001–2015), у 2007–2009 роках – радником Комітету з закордонних справ Сейму. У 2013–2017 була директором Польського інституту в Санкт-Петербурзі. Засновниця Фонду партнерства для Центрально-Східної Європи.

Андрій Савенець – перекладач, доктор гуманітарних наук в галузі літературознавства, викладач Люблінського католицького університету ім. Івана Павла ІI.

Лукаш Яніцький – редактор літературного щоквартальника «Акцент», стипендіат Міської ради Любліна.

Ґражина Лютославська – журналістка радіо «Люблін», письменниця, авторка радіоп’єс, книжок для дітей, театральних вистав і текстів пісень, модераторка культурних подій.

о. Томаш Достатні – народився в 1964 році в Познані. Домініканець, публіцист, душпастир інтелігенції, голова фонду «Понад кордонами». Організовує цикли дискусій і авторських зустрічей із цікавими особистостями.

Александра Зінчук – дослідниця історичної спадщини пограниччя, редакторка інтернет-часопису «Культура Ентер», кураторка виставок, авторка і видавець публікацій з питань історії культури і літератури, поетеса.