Прем’єри книжок (українська проза) – «Соня» Катерини Бабкіної та «Кімната для печалі» Андрія Любки.
18:00 - 19:30
Катерина Бабкіна – «Соня»
Польський переклад роману «Соня», виданого в Україні в 2013 році і номінованого на українську літературну премію «Книжка року BBC 2013».
Історія молодої українки Соні показує, що готовність стати матір’ю не завжди з’являється разом зі звісткою про вагітність. Героїня роману, опинившись на життєвому повороті відправляється у подорож, щоб зустріти свого батька, якого ніколи не бачила, вважаючи, що це допоможе їй знайти свою власну ідентичність, і в майбутньому налагодити кращий зв’язок з дитиною. Однак подорожі не завжди приносять рішення, які ми собі уявляли. Історія непередбачувана, повна поворотів і іноді магічних описів, які можуть бути результатом особливого стану Соні.
«Соня» сповнена взаправду доброго гумору, влучного й не надуманого. Ті кілька сцен сексу (камінь спотикання і для легіонів графоманів, і для цілком добрих письменників!) , що є в романі, навдивовижу майстерно й тонко замальовані, а про смерть тут – зважено, спокійно і без фальшивого пафосу. Це – не «молода проза». Це просто проза, написана молодою людиною. Проза, перепрошую, інтелігентна. А це дві великі різниці».
Євген Стасіневич, «Легка чарівність інцесту», 26.09.2013
Катерина Бабкіна (народилася в 1985 році в місті Івано-Франківськ) – відома українська письменниця, журналістка, сценаристка та менеджер культури. Авторка кількох збірок поезії (дебют «Вогні святого Ельма», 2002 рік), повісті «Соня» (2013), збірок оповідань, книжок для дітей, а також кіносценарії та п’єси «HamletBabylon», яку показували в Києві, Женеві та Відні. Її творчість переклали на англійську, чеську, французьку, іспанську, шведську, румунську, російську мови та іврит. В 2017 році видавництво інституції «Варштати культури» в Любліні видало збірку оповідань «Щасливі голі люди» (в Україні видана в 2016 році), яка стала першою книжкою Катерини Бабкіної в Польщі.
Андрій любка – «Кімната для печалі»
Польський переклад збірки оповідань «Кімната для печалі», виданої в Україні в 2016 році і номінованої на українську літературну премію «Книжка року BBC 2016».
«Порожнеча. Благословенне місце тиші і спокою»
Збірка оповідань, головним героєм яких автор зробив порожню кімнату. Кожна із розказаних історій – це окреме дослідження самотності і смутку. Метафорично порожня кімната просто означає меланхолію, яка наздоганяє в готелі, занедбаному будинку, церкві, дитячому будинку, але й на сонячному пляжі. Герої оповідань Любки воскрешають романтичний спосіб сприйняття світу – вони живуть в уяві і власних почуттях, в яких шукають притулку від повсякденного життя. З любов’ю вони згадують подробиці проминулого життя. Пробудженні почуття викликає запах таємничої незнайомки, жінки, яку не бачили багато років, спогади з дитинства. Минуле, як у романі Пруста, постає в яскравих тонах – і саме у ньому щастя.
Андрій Любка (народився в 1987 році в Ризі) – один з найцікавіших українських літераторів молодого покоління; письменник, поет, публіцист, перекладач. Автор збірок поезії «Вісім місяців шизофренії» (2007), «Тероризм» (2008), «Сорок баксів плюс чайові» (2012); збірки оповідань «КІЛЕР. Збірка історій» (2012 рік, польське видання 2013 рік), «Спати з жінками» (2013) та «Карбід» (2015). Вірші Андрія Любки перекладалися на польську, англійську, німецьку, сербську, португальську, російську, білоруську та чеську мови. Лауреат багатьох літературних нагород, а саме «Дебют» (2007), «Київські лаври» (2011), гість письменницької резиденції, стипендіат «HominesUrbani», дворазовий стипендіат програми міністра культури Польщі «GaudePolonia». Учасник багатьох літературних фестивалів по всьому світу – від Ріо-де-Жанейро до Стамбулу. В 2017 році номінований до літературної нагороди Центральної Європи «Angelus» за роман «Карбід», а за збірку оповідань «Кімната для печалі» став лауреатом нагороди Фонду Ковалевих (США) в категорії «Проза». На основі одного з оповідань цієї збірки створено фільм.
Анджей Нєвядомський – народився в 1965 році в місті Лідзбарк-Вармінський. Поет, есеїст, критик, дослідник літератури і редактор. Науковий працівник і професор УМКС в Любліні. Автор дев’яти збірок поезії, літературознавчих книжок, багатьох статей і нарисів. Співзасновник і редактор літературного квартальника «Креси» в 1989 – 2010 роках.
Микола Рябчук (народився в 1953 році в Луцьку) – закінчив Львівський політехнічний інститут (1977) за спеціальністю інженер-електромеханік та Літературний інститут ім. Горького в Москві (1988) за спеціальністю філологія. Працював заступником головного редактора журналу «Всесвіт», оглядачем відділу культури газети «День», відповідальним редактором часопису «Критика». У Польщі видано переклади його книжок «Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення» (2002), «Дві України» (2004, друге видання 2006), «Сад Меттерніха» (2011), «Україна. Постколоніальний синдром» (2015). Лауреат премії Фундації «Polcul», щоквартальника «Акцент», відзначений медаллю «Bene merito» Міністра закордонних справ Республіки Польща за внесок у польсько-українське порозуміння. Зараз є президентом Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу та головою журі Літературної премії Центральної Європи «Ангелус». Старший науковий співробітник відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, читає лекції в Українському католицькому університеті у Львові та у Центрі Східноєвропейських студій Варшавського університету.